Половину свого життя ненавиділа перукарні 

На нашу зустріч пані Наталя прийшла з альбомом фотографій, розглядаючи які, напрошується висновок – справжня жінка. Мало того, жінка, яка, мабуть, любить вирізнятися з-поміж інших. Адже яких тільки зачісок не перепробувала – короткі, дуже короткі, на волоссі середньої та довгої довжини, африканські кіски… Щодо кольорів, у які фарбувалася, то їх взагалі не злічити – перепробувала усі барви веселки, навіть жовтий, зелений та синій. Помітивши мій захват від фото, пані Наталя зауважила, що майстер, перш ніж запропонувати клієнтові якусь зачіску чи фарбування у той чи інший колір, має це випробувати на собі. До того ж зізналася, що любила постійно змінюватися, і лише зараз, коли статус вимагає ділового стилю, експериментує тільки із зачісками, залишаючись вірною одному кольорові. До свого рішення стати перукарем, за словами Н. Бідяк, вона просто-таки ненавиділа походи до перукарні. - Річ у тім, що мені ніколи не могли зробити зачіску, якою я би була задоволена. Завжди не могла збагнути, чому перукарі мене не розуміють, і щоразу після нової зачіски бігла додому мити голову та укладати волосся по-своєму, - пояснила наша гостя. – Мабуть, саме це свого часу також відіграло певну роль у рішенні змінити професію. Народившись у сім’ї меліораторів та закінчивши із золотою медаллю школу, вона пішла шляхом найменшого опору – продовжила справу батьків, здобувши фах інженера-гідротехніка. Такий вибір професії пояснює просто: хотілося без зайвих зусиль та іспитів вступити до вузу та отримати вищу освіту. І хоча в шкільному віці завжди тяжіла до прекрасного – мріяла стати актрисою чи балериною, проте дитячі мрії так і залишилися нездійсненними. 

Життя змінила… зачіска

Працюючи за фахом, завжди відчувала невдоволення, адже прагнула творити, зізналася Н. Бідяк. І хтозна, чи зважилася б кардинально змінити своє життя, якби не випадок та… перша вдала зачіска, яку їй, тоді 26-річній, зробив сам В’ячеслав Дюденко. - Одного разу моя молодша сестра, яка тоді навчалася в Києві в Інституті державного управління, розповіла, що, мабуть, знайшла майстра, роботою якого я буду задоволена, - розповідає гостя «Погляду». – На той час вона відвідувала салон В’ячеслава Дюденка, який її і обслуговував. І якби не зустріч із цим майстром та зачіска, яку він мені зробив, я б ніколи не почала займатися перукарською справою. Саме ця людина повністю змінила моє життя. Приїхавши до Києва спеціально зробити зачіску у відомого перукаря, найперше, що вразило пані Наталю, це салон Дюденка. Оскільки сама не знала, яку зачіску хоче, - сіла гортати журнали, доки не натрапила на фото Лайзи Мінеллі, яка, як відомо, завжди вирізнялася досить естравагантними зачісками. - Побачивши, яку зачіску я обрала, Дюденко був, мабуть, приємно подивований. Я так зрозуміла, що, напевно, була першою, кому він мав зробити таку стрижку, - розповідала, усміхаючись, Н. Бідяк. – Майстер стриг мене дві години, а за кінцевий результат я віддала всі гроші. Та не це було для мене важливо! Той захват, з яким я вийшла із салону та сіла у маршрутку, де мою неординарну зачіску розглядали пасажири, не можливо передати! Адже вперше в житті я була задоволена тим, як мене постригли, і мені нічого не хотілося змінювати! Тому, повертаючись додому, пані Наталя твердо вирішила, що також хоче творити таку красу та змінювати не лише стиль кожного свого майбутнього клієнта, а й їхнє життя так само, як В. Дюденко змінив її власне. 

Навчалися самі й навчали інших 

Аби навчатися у свого кумира перукарського мистецтва, Н. Бідяк довелося спочатку закінчити спеціалізовані курси в Чернівцях, адже до Дюденка можна було потрапити на навчання лише маючи досвід. Мало того, навчатися перукарської справи вона пішла не одна, а разом… із чоловіком Василем, який у всьому вирішив підтримати дружину, покинувши роботу вчителя. Закінчивши курси з відзнакою, подружжя вирушило на семінари до В. Дюденка, у якого на той час ще не було власної школи. Після навчання вирішили розпочати свою справу. Спочатку, а це був 1995 рік, працювали удома, в Новоселиці, біля простого дзеркала. Та навіть у такий спосіб прагнули, аби їхнє осблуговування було якісним, адже, побачивши рівень, столичних салонів, мали за мету поступово прийти до цього самі. Тому згодом закупили професійне обладнання та засоби, щоб кожен клієнт міг почуватися комфортно. З часом винайняли квартиру, яку через певний час викупили, та облаштували під салон. Причому ніколи не оминали можливості підвищувати свій рівень на різноманітних семінарах, конкурсах, майстер-класах, вкладаючи зароблені кошти спершу саме в навчання. Адже, як зауважила пані Наталія, насамперед із чоловіком прагнули стати справжніми майстрами високого рівня. За понад 15 років у перукарській справі в подружжя Бідяків траплялося всяке: негаразди, розчарування, через які пані Наталя навіть хотіла полишити улюблену роботу. Проте, коли свого часу її чоловік поїхав до Іспанії та якось повідомив, що знайшов для неї роботу в одному із тамтешніх салонів, одразу поїхала, аби навчитися чогось нового. Та, як з’ясувалося після півроку роботи, саме вона багато чого навчила і господиню салону, в якому працювала, й інших майстрів. Особливо іспанські колеги були подивовані, коли переглянули відеозапис одного з українських майстер-класів, який Н. Бідяк їм продемонструвала. Господиня салону була вражена, що у неї, виявляється, працює такий талановитий майстер, якого вона півроку змушувала просто накручувати клієнткам бігуді. Проте, за словами пані Наталі, її поїздка до Іспанії не була марною, адже там вона зацікавилася новою технікою плетіння африканських кісок. - Це було щось нове. В Україні цим ще ніхто не займався, - захоплено пригадує майстер. - І хай коштувало навчання недешево, проте я таки вивчилася й отримала диплом. А коли повернулася додому, одразу повідомила своїм іменитим колегам – В. Дюденку, президентові Спілки перукарів України О. Антонюку, віце-президенту спілки Л. Абрамовій – про те, що привезла нову техніку. Спочатку вони трішки скептично поставилися до цього, проте коли побачили мою зачіску із 264 кісок, одразу зацікавилися. Потім пані Наталії довелося навчати нової техніки не лише усіх охочих у школі Олексія Антонюка, й сама віце-президент Людмила Абрамова також брала у нашої землячки уроки з плетіння африканських кісок. Тож пані Наталія із гордістю може стверджувати, що першовідкривачем для України такої зачіски була саме вона. 

«Мої діти мене перевершили…» 

Найбільшою гордістю подружжя Бідяків є їхні троє дітей – син Денис та доньки Діана й Мар’яна, які не лише є їхніми критиками, а й продовжувачами справи. Про них пані Наталія говорить з особливим захопленням та цілком серйозно зауважує, що діти, як майстри, вже давно її перевершили. - Я завжди мріяла, щоб діти пішли нашим шляхом, - зінається жінка. – Щодо Діани, то змалку було зрозуміло, що це росте перукар, оскільки обожнювала робити зачіски лялькам. Молодша донька, Мар’яна, попри навчання в училищі мистецтв, закінчила курси з макіяжу, та є нашим так званим салонним візажистом. А ось щодо найстаршого – сина Дениса, - то він прийшов у цю справну не одразу. Рішення юнак прийняв лише після відвідин у Киві семінару із відомими українськими та зарубіжними майстрами, на який не змогла поїхати мама. Після цього закінчив школу В. Дюденка із відзнакою та 2 роки пропрацював у салоні майстра. Щодо Діани, то дівчина закінчила школу президента Спілки перукарів України О. Антонюка. І ось так всією родиною сім’я Бідяків вже не один рік працюють у власному салоні «Віват», що в Новоселиці, до якого приїжджають не лише із Чернівців, а й з інших сусідніх областей. Причому, ще ніхто після відвідин не вийшов із салону незадоволеним, а це, як відомо, - найкраща реклама. 

Перукар завжди має виглядати бездоганно 

Наразі Наталію Бідяк цілком справедливо називають бізнес-леді. Проте, попри постійну зайнятість, вона навіть зараз знаходить час для участі у семінарах, адже вважає, що вчитися чогось нового ніколи не пізно. Сьогодні, за її словами, вона вже може собі дозволити не робити того, чого не хоче. Та вся її увага нині прикута до міської Спілки перукарів, яку очолює з 1997 року. Тому не зайве буде зауважити, що всі майстер-класи, семінари, конкурси, перукарської справи, покази на свята в області – це все справа рук цієї тендітної жінки. Як регіональний представник Комітету стандартів салонів краси в Україні, Н. Бідяк нещодавно також вперше в Чернівцях організувала атестацію майстрів перукарської справи, яка, за її словами, надає поштовх для професійного зростання. Свого часу бравши участь у багатьох конкурсах, переконана, що без вдосконалення майстром своєї справи стати неможливо. А це своєю чергою, позначається на якості обслуговування клієнтів. Тому впевнена, що випадкових людей у перукарській справі не має бути, і що кожен майстер сам має виглядати бездоганно. Секретом свого успіху пані Наталія вбачає прості речі – любов до справи, яку робить, підтримка близьких та кохання. Також наразі виношує дві мрії: прагне заснувати на Буковині спеціалізований журнал для перукарів та акредитувати школу перукарської справи, засновану на базі власного салону. І переконана, що здійснення – не за горами. Наостанок читачам «Погляду» Наталія Бідяк побажала кожному знайти свого майстра. Причому такого, який би змінив на краще не лише зовнішність, а й життя, як свого часу сталося у неї.